Николай Васильевич Гоголь, “Тарас Бульба” (1835)

«««
Бульба повел сыновей своих в светлицу, откуда проворно выбежали две красивые прислужницы в червонных монистах, прибиравшие комнаты.
Они, как видно, испугались приезда паничей, не любивших спускать никому, или же просто хотели соблюсти свой женский обычай: вскрикнуть и броситься опрометью, увидевши мужчину, и потому долго закрываться от сильного стыда рукавом.
Светлица была убрана во вкусе того времени, о котором живые намеки остались только в песнях да в народных думах, […]

»»»
‘

Микола Васильович Гоголь, “Тарас Бульба” (1835 рік).

«««
Бульба повів синів своїх до світлиці, звідки проворно вибігли дві вродливі наймички у червоному намисті, що прибирали кімнати.
Вони, знати, вельми злякалися приїзду паничів, які не любили нікому попускати, або, може, просто хотіли додержати свого дівочого звичаю: побачивши парубка, злякано крикнути й кинутись прожогом утікати, а тоді, вельми завстидавшись, довго ще закриватися рукавом.
Світлицю було вбрано за звичаєм тих часів, про які живі згадки зосталися тільки в піснях та народних думах, що їх уже не співають більше в сліпі кобзарі під бандуру серед слухачів, — за звичаєм тих бойових, важких часів, коли в Україні почали розпалюватися сутички й баталії […]

»»»

Со времён Тараса Бульбенко (начало 16 века) прошло четыреста лет…
Сейчас ещё есть девушки, которые, увидев мужчину, стыдятся и закрывают своё лицо рукавом?

‘

Shortlink for this post: https://vedavrat.org/?p=11244